Для студентів магістратури, як відомо, актуальним є питання працевлаштування. Юридичні аспекти працевлаштування в Україні і за кордоном були предметом розгляду пізнавального заходу з одноіменною назвою, проведеного 26 грудня 2020 року у групі 61-МБ на платформі Zoom.
Доповідь з презентацією підготувала студентка групи Шейко Наталія. Майбутні випускники ознайомились із законодавчою базою України, розглянули низку законів і законодавчих ініціатив стосовно працевлаштування після закінчення закладу вищої освіти. Студенти також були поінформовані щодо можливих труднощів, перешкод на шляху до обрання майбутнього місця роботи за кордоном.
Юридичні аспекти працевлаштування випускників магістратури
в Україні і за кордоном
Нині в українському суспільстві існує проблема працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. У Державній службі зайнятості на обліку перебуває близько 57 відсотків випускників навчальних закладів всіх рівнів.
Працевлаштування в Україні
Слід зазначити, що питання працевлаштування випускників вищих навчальних закладів регулюються спеціальною статтею 56 чинного Закону України "Про вищу освіту", яка називається "Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", а також іншими статтями цього Закону (абз. 4 частини другої та абз. 3 частини третьої статті 18; абз. 5 частини першої статті 20 та абз. 5 частини другої статті 22), якими на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та вищі навчальні заклади покладається обов'язок щодо сприяння працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів.
Цьому питанню також присвячені низка підзаконних нормативно-правових актів, серед яких постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", а також розпорядження Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня працевлаштування випускників вищих навчальних закладів».
У частині другій статті 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", зазначено, що після закінчення або припинення навчання у вищих навчальних закладах працездатну молодь першим робочим місцем забезпечує держава. До того ж, на таку категорію осіб поширюються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення".
Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо працевлаштування випускників» Випускники закладів вищої освіти вільні у виборі місця роботи, крім випадків, передбачених цим Законом. Заклади вищої освіти не зобов’язані здійснювати працевлаштування випускників. Держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками закладів вищої освіти права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб. Випускникам вищих педагогічних навчальних закладів, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищах міського типу, держава відповідно до законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
У законопроекті шляхом внесення доповнень до статей 18 та 30 Закону України "Про вищу освіту" передбачається створення у вищих навчальних закладах підрозділів (центрів, відділів, секторів, комісій) сприяння працевлаштуванню студентів визначення їх функцій та здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, контролю над їх діяльністю.
Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України видано відповідний наказ, яким затверджено Типове положення про підрозділ вищого навчального закладу щодо сприяння працевлаштуванню студентів і випускників.
Молодим фахівцям, які звернулися за сприянням у
працевлаштуванні до державної служби зайнятості і зареєстровані як
такі, що шукають роботу, протягом десяти календарних днів з
моменту реєстрації підшукується підходяща робота з урахуванням
спеціальності.
Якщо підходящої роботи не запропоновано, їм
надається статус безробітних з виплатою допомоги по безробіттю до
вирішення питання про працевлаштування згідно із законодавством
про зайнятість населення. В цей період молоді фахівці мають право
на безоплатну професійну орієнтацію, а також на участь в
оплачуваних громадських роботах.
У разі неможливості надати підходящу роботу державна
служба зайнятості за бажанням молодих фахівців направляє їх на
перепідготовку з метою подальшого працевлаштування за набутою
новою спеціальністю чи професією.
Звільнення молодого фахівця з ініціативи замовника до
закінчення терміну угоди дозволяється у випадках, передбачених
статтею 40 Кодексу законів про працю України.
Нині у МОН планують започаткувати у вишах педагогічну інтернатуру. Її основним завданням стане створення системи професійно-педагогічної адаптації інтерна до реальних умов роботи – вони виконуватимуть навчальну, виховну, методичну та організаційну роботу.
Міністерство освіти і науки розробило проєкт Положення про педагогічну інтернатуру, який визначить механізм супроводу вчителів, яких вперше призначать на посаду педагога. Зараз триває громадське обговорення цього проєкту.
Термін педагогічної інтернатури становитиме один рік.
Протягом цього часу роботу інтерна в школі супроводжуватиме педагог-наставник, який має досвід педагогічної діяльності за цим предметом. У МОН додають, що за виконання обов’язків наставника призначатиметься доплата.
Педагогічна інтернатура передбачатиме теоретичну та практичну допомогу інтерну.
Основними заходами педагогічної інтернатури є проведення:
- індивідуальних консультацій та бесід педагога-наставника з інтерном;
- допомога у підборі відповідної літератури;
- допомога у підготовці навчальних занять;
- допомога у розробленні дидактичних матеріалів тощо.
Окрім того, інтерн та його наставник мають взаємовідвідувати навчальні занять один одного та ходити на уроки до інших досвідчених учителів.
У Міносвіти зазначають, що молодий учитель у рамках проходження інтернатури має виконувати обов’язки згідно з посадовою інструкцією та обов’язки за трудовим договором.
Звіт про виконання програми педагогічної інтернатури буде заслуховуватись на засіданні педагогічної ради школи.
Працевлаштування за кордоном
Робота в освітній сфері вважається одним з кращих варіантів працевлаштування за кордоном. Подібні вакансії гідно оплачуються, тому багато хто бажає їх отримати. Робота для вчителів за кордоном в основному пропонується фахівцям, які володіють іноземними мовами. Для того, щоб отримати посаду викладача в іншій країні, претендент повинен пройти тестування і отримати свідоцтво:
- TEFL;
- EFL;
- TESL;
- ESL;
Маючи такі сертифікати, фахівець зможе отримати вакансію практично в будь-якій іноземній державі.
Випускникам українських вишів, як правило, украй складно домогтися визнання дипломів. Власники дипломів українських вишів стикаються із проблемами як під час спроб працевлаштуватись у багатьох закордонних країнах. Справа в тому, що між Україною та закордонними державами не існує угоди про автоматичне взаємне визнання дипломів.
У рамках Болонського процесу договори про взаємне визнання дипломів Україна уклала лише з деякими країнами, серед яких Азербайджан, Білорусь, Вірменія та Молдова.
І ось тут у випускників починаються проблеми, оскільки здебільшого українські навчальні рівні не співпадають з закордонними. За деякими професіями за кордоном вчаться набагато довше і проходять більше практики. "Ви можете провчитися три роки в українському університеті, але в Німеччині вам зарахують лише два, тому що ви прослухали менше годин лекцій чи семінарів».
Додатково українські дипломи підтверджують також в країнах ЄС і США. Це гарантує Гаагська і Лісабонська конвенції. Крім того, Україна приєдналася до Болонской системи, яка приводить до одного стандарту освіти на європейському просторі. Це повинно полегшити визнання диплому українського внз. Також Україна підписала міжурядові угоди про взаємне визнання документів про освіту з 20 країнами. Серед них країни СНД, Словаччина, Угорщина, Польща, Перу, Монголія, Лівія, Естонія, Грузія, Екваторіальна Гвінея, Болгарія і В'єтнам. З Францією підписана угода про взаємне визнання наукових ступенів і звань. У більшості країн СНД український диплом вважається рівнозначним національному. У інших визнається, якщо зміст освіти однаковий. Але треба підтвердити, що диплом не підроблений. Для цього в Національному інформаційному центрі академічної мобільності треба отримати апостиль. В той же час, незважаючи на міжнародні домовленості, український диплом можуть підтвердити, але він не буде давати права на роботу або отримання подальшої освіти.
"У кожній країні є органи, що займаються підтвердженням дипломів, і свої правила. Є загальні принципи, які викладені в конвенції про визнання диплому про вищу освіту на європейському просторі. Але це не в усіх країнах світу. Навіть у тих країнах, які підписали угоду, існують свої особливості і своя практика".
Одним із способів легалізувати диплом за кордоном може стати наявність у університету закордонних партнерів, з якими є спільні програми обміну і подвійного диплому. Це дозволяє повчитися за кордоном і разом з українським отримати диплом іноземного зразка. Для отримання другого диплому треба буде на семестр або на рік поїхати по обміну в іншу країну безкоштовно вчитися за своєю спеціальністю. Програми подвійних дипломів створюються для бакалаврів і магістрів. Залежно від домовленостей між закладами вищої освіти вони можуть бути як платними, так і безкоштовними.
Чому підтвердження диплому недостатньо?
Підтвердити диплом в країнах ЄС - проблемно. Студенти помилково думають, що диплом про освіту означає і отримання професії. Проте в країнах ЄС професійну кваліфікацію треба довести.
Професійну кваліфікацію треба підтверджувати окремо. Для цього можуть бути вимоги не лише до кількості років навчання, змісту освіти, але і вимога скласти кваліфікаційний іспит в тій країні, де хочуть отримати роботу. З цим бувають проблеми, вони пов'язані з нашою старою моделлю освіти і стандартами, які діяли до недавнього часу. Ці стандарти задавали перелік назв дисциплін, кількість годин, але європейська модель вимагає не назви дисципліни, а змісту : чого навчилися студенти, що вони уміють робити. Через це виникає неузгодженість між українським дипломом і європейськими вимогами. Ще питання в якості освіти по деяких спеціальностях. Буває, що одна і та ж країна може визнавати нашу освіту з математики і не визнавати з інших спеціальностей.
Проблеми з українськими дипломами також виникають через незавершений перехід до Болонской системи в Україні. У 2008 році Україна стала повноправним членом Європейського реєстру забезпечення якості вищої освіти разом з 18 країнами - членами Болонского процесу.
Не можна сказати, що перехід до Болонской системи завершився. В Україні вже створена національна рамка кваліфікацій, яка в цілому відповідає європейським рамкам. Зараз йде робота за стандартами вищої освіти, яка повинна імплементувати цю рамку в розрізі конкретних спеціальностей. Другий напрям - це професійні кваліфікації, їх створення передбачено законопроектом про освіту, який знаходиться на розгляді Верховної Ради.
Головна причина, з якої українці звертаються за легалізацією українського диплому, - продовження навчання за кордоном. Також часто подають документи на легалізацію медики і педагоги, іноді фахівці з точних наук.