Наукова школа професора Горшкової Л.М.: персоналії та доробок

16 квітня 2015 року в аудиторії 312 корпусу №7 відбулася презентація наукової школи доктора сільськогосподарських наук, кандидата біологічних наук, професора Горшкової Лідії Михайлівни «Проблеми, методи й наукові технології сучасної біологічної науки та методики її викладання».

Основні напрями досліджень:

  • Динамічні тенденції та шляхи збереження природного середовища і біорізноманіття  північно-східного регіону (Коваль Л.В.)
  • Моніторинг стану соматичного здоров’я різних вікових груп населення, оптимізація психо-соматичної конституції й попередження захворювань (Мегем О.М., Гурець І.М.)
  • Сучасні уявлення про психотоміметичні сполуки й профілактика різних видів девіацій (Горшкова Л.М., Полякова А.С.)
  • Формування фахової компетентності у майбутніх вчителів біології з хімічних дисциплін (Кузьменко Л.О., Бурчак Л.В.)
  • Теоретично-методичні засади формування знань студентів про геном і генофонд людини (Мигун М.П.).

 

Наукова школа Рудишина Сергія Дмитровича

«ФУНДАМЕНТАЛІЗАЦІЯ  БІОЛОГІЧНОЇ  ОСВІТИ  В  ПЕДАГОГІЧНОМУ  УНІВЕРСИТЕТІ  У  ВИМІРАХ  СТАЛОГО РОЗВИТКУ»

Коло наукових інтересів – екологія, екологічна освіта, фізіологія рослин, біотехнологія, біогеохімія, історія науки, філософія освіти, психогенетика.

Науковий доробок становить понад  150 публікацій у галузі екології, екологічної і біологічної освіти, біотехнології, біогеохімії та фізіології рослин. Матеріали досліджень висвітлено в навчальних посібниках для студентів вищих навчальних закладів: «Основи біотехнології рослин» (Гриф Міністерства агропромислового комплексу України, 1998), «Практикум з основ загальної екології» (2004); «Фізіологія рослин: програмоване тестування» (2006); монографії «Біологічна підготовка майбутніх екологів: теорія і практика» (2010), «Основи біогеохімії» (Гриф МОН України, 2013), статтях у фахових журналах та журналах, що індексуються у наукометричній базі даних : NNO Space Scientific Journal Impact Factor: 2.642; Isi (Intern. Scientific Indexing) Impact Factor: 0.465 ; Directory Of Research Journal Indexing; Ulrichs Web Global Serials Directory; Union Of International Associations Yearbook; Scribd; Academia.Edu; Google Scholar.

Індекс цитування на 05.06.2019 р. в Google Scholar

 

 

Усі

 з 2014 г.

Статистика цитування

198

     98

h-індекс

7            

     6

i10-індекс

4

     1

 

 

Фундаменталізація біологічної освіти – це  :

1) розуміння біології як науки у вигляді науково-дослідницької програми, що складається з ядра («ДНК-мітоз») і «захисного поясу» теорій і гіпотез;

2) якісне вивчення базових (обов’язкових) та вибіркових дисциплін для певної спеціалізації, що дозволить вчитися та оволодівати новими знаннями впродовж життя;

3) проведення досліджень на сучасному науковому рівні та здатність до теоретичного і практичного використання їх результатів;

4) засвоєння методології синергетики, яка дозволяє наводити мости між різними дисциплінами, не руйнуючи їхньої дисциплінарної визначеності;

5) розуміння і реалізація концепції сталого (збалансованого) розвитку  цивілізації у XXI столітті (sustainable development) під гаслом: «Збережемо біотичне  і ландшафтне різноманіття, то воно збереже й нас»;

 6) спілкуватися усно і письмово англійською або іншими іноземними мовами за спеціальністю;

7) володіння сучасними інформаційно-комунікативними технологіями.

 

Усе це здійснюється на засадах української педагогічної матриці, Закону «Про освіту», Концепції Нової української школи – якісного особистісно орієнтованого навчання, збереження і розвитку української мови, національних цінностей і культури для наступних поколінь (тобто, класичного «Чужого навчайтесь і свого не цурайтесь»).

Увагу приділяємо не окремим науковим теоріям, а структурно-динамічної системної моделі біології як науки у вигляді науково-дослідницької програми, яка складається з :

1) «жорсткого ядра» – фундаментальних знань, що зберігаються без зміни в усіх теоріях всередині програми –  відображаємо  аксіомою-формулою «ДНК-мітоз», тобто життя є особливою формою матерії, яка самовідтворюється  і  саморегулюється (реплікація за матричного принципом : ДНК – від ДНК (чи РНК), хромосома – від хромосоми, клітина – від клітини; самоорганізація живого –  синергетична парадигма біології).

2) «захисного пояса» – допоміжних теорій і гіпотез, що можуть видозмінюватися, пристосовуються до конкуруючих із програмою теорій і захищають ядро від фальсифікації за допомогою позитивної чи негативної евристики. До «захисного поясу» ядра входять наукові теорії біології, серед яких: систематика живих організмів, типи живлення (авторофи / гетеротрофи) та дихання (аероби/анаероби), клітинна теорія, рівні організації живої матерії, синтетична теорія еволюції, генетика онтогенезу. «Захисний пояс» допоміжних гіпотез має стримувати атаки нових гіпотез і  консолідувати  ядро. Дослідницька програма має успіх, якщо розв’язує проблеми, і програма повинна бути зміненою, якщо нездатна цього робити. Еволюція конкретної програми відбувається за рахунок модифікацій й уточнень «захисного поясу»; руйнування «жорсткого ядра» теоретично означає відміну програми і заміну її на іншу, конкуруючу. Таким чином, вчимо студентів, що історія науки – це історія конкуренції науково-дослідницьких програм.

Мета  фундаменталізації природничої освіти :

1) формування в студентів цілісної природничо-наукової картини світу; адже недооцінювання теоретичного міждисциплінарного синтезу призводить до формування в майбутніх вчителів біології переважно репродуктивних знань. Це дозволить вчитися та оволодівати новими знаннями впродовж життя;

2)  розуміння єдності неживого, живого і мислячого, необхідності стратегії коеволюційного симбіозу суспільства  і природи (тобто, коеволюції);

3) дотримання «золотої середини» в реалізації коеволюційної парадигми існування системи «суспільство-біосфера», що передбачає обов’язкове співвідношення між культурними й натуральними ландшафтами на рівні 62 % і 38% відповідно. Тобто, на 38% планети створити екомережу біосферних резерватів біологічного і ландшафтного різноманіття (зони реанімації біосфери), а на 62 % штучно створених агро- та урбоекосистемах проводити збалансоване природокористування. Це забезпечує виключно автотрофний блок системи, який здатний виробляти органічну речовину для біорізноманіття консументів усіх інших рівнів (враховуючи людину). Загальною тенденцією у концептуальному підході до екомережі є намагання створити оптимальну  соціально-природну систему, котра вирішувала б як проблеми збереження існуючих таксонів біоти, так і надавала б комплекс  послуг населенню (соціальних, економічних, естетичних, оздоровчих та ін.).

4) надання більших можливостей для саморозвитку студента  (урізноманітнення можливостей для самореалізації), оскільки фундаментальна підготовка студентів-біологів ґрунтується на основних положеннях теорії наукового пізнання; системному та синергетичному підходах до пізнання педагогічних фактів процесів і явищ; положенні про єдність теорії і практики, науковості та об’єктивності; концепції особистісно орієнтованого навчання.

Бакалаврські й магістерські роботи виконуються в контексті наукової школи. Результати досліджень представлені і апробовані на різних конференціях та у вигляді наукових статей.

Маємо переможців та публікації в збірниках Міжнародного конкурсу наукових статей (есе) «Науковий дебют – 2013, 2014, 2015, 2016, 2017. Сталий розвиток», Варшава (Польща) .

Маємо переможця – Коненка Віталія – на Всеукраїнського конкурсу  студентських наукових робіт зі спеціальності  екологія (Полтава,  2019) за дослідження «Особливості пилкування алергенних рослин  урбоекосистеми м. Глухів».

Керівник  міжкафедральної науково-дослідної лабораторії «ФОРМУВАННЯ  ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ  МАЙБУТНІХ  ВЧИТЕЛІВ  БІОЛОГІЇ  ДЛЯ НАУКОВОГО І ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ  СТАЛОГО  РОЗВИТКУ». Спрямування роботи насамперед на проведення фізіолого-біохімічних, ботанічних, хімічних, екологічних досліджень. Здійснення експериментальної роботи як у лабораторних, так й природних умовах. Особлива увага у її наукових планах посідає проблема моніторингу екологічного стану та біорізноманіття Сіверщини.

Рудишин С.Д. є керівником наукової групи «Фундаменталізація професійної підготовки студентів-біолоогів педагогічного університету», в якій вивчаються і обґоворються питання: аеропалінації, морфогенезу рослин, забруднення довкілля, біологічні аспекти здоров’я людини, охорони природи та ландшафтного дизайну.

Фундаменталізація біологічної освіти в європейському вимірі передбачає знання не тільки природничих дисциплін, але й іноземних мов. Починаючи  з 2013 року С. Д. Рудишин є модератором науково-педагогічних читань молодих учених, магістрантів, аспірантів, студентів іноземними мовами «The  21st  Century Challenges in Education and Science».

Наукова школа під керівництвом Рудишина С.Д. плідно співпрацює із науковими установами та навчальними закладами України: Інститутом педагогіки НАПН України, Інститутом ботаніки НАН України, Інститутом зоології НАН України, Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова, Інститутом вищої освіти НАПН., Національним еколого-натуралістичним центром (м. Київ, м. Ямпіль, станція юннатів м. Глухів та ін.

Науковий консультант докторанта Кореневої Інни Миколаївни : «Теоретичні і методичні засади  підготовки майбутніх вчителів біології до реалізації стратегії сталого розвитку», 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. Робота планується до захисту в 2019 р.

Науковий керівник аспіранта Самілик Валентини Іванівни : «Формування готовності майбутніх учителів біології до природоохоронної діяльності в процесі професійної підготовки» , 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. . Робота планується до захисту в 2019 р.

Науковий керівник аспіранта Середи Тетяни Валеріївни  : «Формування готовності майбутніх медичних  сестер  до професійної  діяльності   у  прoцесi  вивчення  біологічних дисциплін, 011 науки про освіту, спеціалізація – теорія і методика професійної освіти. Другий  рік навчання.              

 

 

РОЗВИТОК ТА ЗАСТОСУВАННЯ У КВАНТОВІЙ ФІЗИЦІ ТЕОРЕТИКО-ГРУПОВИХ МЕТОДІВ

 Наукова школа створена у 2010 році

Керівник: Завідувач кафедри фізико-математичної освіти та інформатики Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений професор Хмельницького національного університету, Член Нью-Йоркської Академії Наук, Відмінник освіти України.

Наукові інтереси: фізика елементарних частинок, релятивістська теорія розсіювання, теорія когерентних станів, квантові деформовані осцилятори, теорія груп і їх представлень, квантові групи і квантові алгебри, алгебра Вігнера – Рака для ортогональних і квантових груп, некомутативний гармонічний аналіз, теорія q-ортогональних многочленів, квантове числення.

Народився 1 березня 1947 року в селі Костринська Ростока Великоберезнянського району Закарпатської області. Після закінчення Ужгородського університету працював на кафедрах квантової електроніки і теоретичної фізики (1976-1978). У 1977 р. в Мінському держуніверситеті успішно захистив кандидатську дисертацію  «Інваріантні розклади хвильових функцій і амплітуд розсіювання у рамках однорідної групи де Сіттера» з теоретичної і математичної фізики.

З 1978 по 2009 рік наукова та професійна діяльність Івана Івановича пов’язана з Хмельницьким національним університетом.

У 2003 р. в Інституті теоретичної фізики НАН ім. М.М. Боголюбова захистив докторську дисертацію «Квантові та ортогональні симетрії у квантовій теорії».

З 2009 року працює в Глухівському національному педагогічному університеті імені О. Довженка на посаді завідувача кафедри.